Рік Св. Йосафата - 2015

Рік богопосвяченого життя

Помʼяник Провінції

Управа Провінції

Монастирі Провінції

Історія ЧСВВ

Рік Св. Василія Великого

Випадкове фото з галереї


Празник Зіслання Святого Духа-31
Відпустові святкування...
Празник Зіслання Свято...

Нам подобається...

Книжкові видання

Адреса Осідку Провінції

Подивитися на Яндекс.Картах

с. Малий Березний

вул. Центральна, 156

Великоберезнянський р-н.

Закарпатська обл. 89040, УКРАЇНА

Тел. (03135) 31-414

Тел./факс: (03135) 31-413

Ел. пошта: osbm.s.n@i.ua

 

Опитування

Чи подобається Вам сайт?
 

Вхід



Останні коментарі

Поділитися посиланням!

FacebookRSS Feed
Головна ІСТОРІЯ Історія Чину Історія Василіянського Чину Святого Йосафата - МОНАШЕ ЖИТТЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
Історія Василіянського Чину Святого Йосафата - МОНАШЕ ЖИТТЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ PDF Друк e-mail
ІСТОРІЯ - Історія Чину
П'ятниця, 28 березня 2014, 11:17
Головна статті
Історія Василіянського Чину Святого Йосафата
СВ. ВАСИЛІЙ ВЕЛИКИЙ
ПРАВИЛА СВ. ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО ДЛЯ МОНАХІВ
МОНАШЕ ЖИТТЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
БЕРЕСТЕЙСЬКА УНІЯ
СВЯТИЙ ЙОСАФАТ КУНЦЕВИЧ
ЙОСИФ ВЕЛЯМИН РУТСЬКИЙ
ОБʼЄДНАННЯ ПЕРШИХ ВАСИЛІЯНСЬКИХ МОНАСТИРІВ
ДІЯЛЬНІСТЬ ВАСИЛІЯН У XVII-XVIII ст.
ВАСИЛІЯНИ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ
СТАТИСТИКА ВАСИЛІЯН І ЇХНІХ МОНАСТИРІВ В РОКАХ 1801-1826
ХОЛМСЬКА ПРОВІНЦІЯ РІЗДВА МАТЕРІ БОЖОЇ
ВАСИЛІЯНСЬКИЙ ЧИН У АВСТРІЇ
ДОБРОМИЛЬСЬКА РЕФОРМА
ПОДІЛ ЧИНУ НА ПРОВІНЦІЇ І ВІЦЕПРОВІНЦІЇ
ГЕНЕРАЛЬНА КУРІЯ ЧСВВ В РИМІ
ВАСИЛІЯНСЬКИЙ ЧИН ЗА ЧАСІВ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
СУЧАСНИЙ СТАН ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ СВ. ЙОСАФАТА
СТАТУТ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ СВЯТОГО ЙОСАФАТА
Всі сторінки

МОНАШЕ ЖИТТЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

988 року, Св. Володимир Великий прийняв християнство і розповсюдив його по цілій Державі. Разом з християнством, на українських землях розповсюдилось також монашество.

Князь Ярослав Мудрий, син Св. Володимира Великого, попри культурно-політичну діяльність, засновував також монастирі. У 1037 році він заснував у Києві чоловічий монастир Св. Юрія, а також жіночий монастир Св. Ірини.

У 1051 році починається історія відомого монастиря – Києво-Печерської Лаври. В печері на березі Дніпра, часто молився священик Іларіон, якого згодом висвятили на митрополита. Його місце у печері зайняв монах Антоній.

Антоній походив з Любча. Замолоду він пішов на гору Атос у Греції, де вступив до монастиря Св. Атанасія. Повернувшись до Києва, Антоній започаткував тут монаше життя. Біля нього зібралося близько 12 монахів. Всі вони жили у печері, і це був початок печерського монастиря.




По якомусь часі, Антоній переселився до Чернігова, де заснував новий монастир, а в Києві, на його місце монахи вибрали настоятелем Теодозія.

Від Теодозія починається розвиватися в київських печерах більш зорганізований спосіб монашого життя. Були тут запроваджені Правила Св. Василія Великого, які привезені з Греції. З часом, Ігумен Теодозій ці Правила пристосував до вимог часу й таким чином повстав «Устав Св. Теодозія Печерського», який поширився на всі монастирі в українських землях.

Розвиток монашого життя

Найбільший розквіт монашого життя на українських землях відбувався у ХІ-ХІІІ ст. Українські монастирі, які керувалися у своєму житті Правилами Св. Василія Великого, розписаному в «Уставі Св. Теодозія Печерського», стали не лише місцем молитви, але й також центрами науки і культури. Тут переписувались книжки, займалися малярством, писанням ікон, різьбою іконостасів, списували Літописи та інші книги.

В XI ст. у монастирях були складені: Києво-Печерське літописне зведення 1072 – 1073 авторства Нікона, Початкове зведення 1093 – 1095, складене Ігуменом Печерського монастиря Іоанном, яке стало основою для укладення першої редакції «Повісті минулих літ», що написав печерський монах Нестор.


Почаївський монастир

Занепад монашого життя

Занепад монашого життя на українських землях почався з наїздами монголів у ХІІІ ст., а також з турецько-татарськими набігами. Монастирі і святині в той час нищилися разом з цілими містами й селами.

Крім того, монаше життя почало занепадати через Велику Схизму (остаточний розкол християнської церкви на католицьку і православну), яка розпочалася у 1054 році.

До занепаду також спричинилася «симонія» – продаж і купівля церковних посад або духовного сану.



 
@Mail.ru