Рік Св. Йосафата - 2015

Рік богопосвяченого життя

Помʼяник Провінції

Управа Провінції

Монастирі Провінції

Історія ЧСВВ

Рік Св. Василія Великого

Випадкове фото з галереї


Відпустові святкування-4
Празник Вознесіння Гос...
Відпустові святкування...

Нам подобається...

Книжкові видання

Адреса Осідку Провінції

Подивитися на Яндекс.Картах

с. Малий Березний

вул. Центральна, 156

Великоберезнянський р-н.

Закарпатська обл. 89040, УКРАЇНА

Тел. (03135) 31-414

Тел./факс: (03135) 31-413

Ел. пошта: osbm.s.n@i.ua

 

Опитування

Чи подобається Вам сайт?
 

Вхід



Останні коментарі

Поділитися посиланням!

FacebookRSS Feed
Головна ІСТОРІЯ Історія Чину Історія Василіянського Чину Святого Йосафата - ДОБРОМИЛЬСЬКА РЕФОРМА
Історія Василіянського Чину Святого Йосафата - ДОБРОМИЛЬСЬКА РЕФОРМА PDF Друк e-mail
ІСТОРІЯ - Історія Чину
П'ятниця, 28 березня 2014, 11:17
Головна статті
Історія Василіянського Чину Святого Йосафата
СВ. ВАСИЛІЙ ВЕЛИКИЙ
ПРАВИЛА СВ. ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО ДЛЯ МОНАХІВ
МОНАШЕ ЖИТТЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
БЕРЕСТЕЙСЬКА УНІЯ
СВЯТИЙ ЙОСАФАТ КУНЦЕВИЧ
ЙОСИФ ВЕЛЯМИН РУТСЬКИЙ
ОБʼЄДНАННЯ ПЕРШИХ ВАСИЛІЯНСЬКИХ МОНАСТИРІВ
ДІЯЛЬНІСТЬ ВАСИЛІЯН У XVII-XVIII ст.
ВАСИЛІЯНИ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ
СТАТИСТИКА ВАСИЛІЯН І ЇХНІХ МОНАСТИРІВ В РОКАХ 1801-1826
ХОЛМСЬКА ПРОВІНЦІЯ РІЗДВА МАТЕРІ БОЖОЇ
ВАСИЛІЯНСЬКИЙ ЧИН У АВСТРІЇ
ДОБРОМИЛЬСЬКА РЕФОРМА
ПОДІЛ ЧИНУ НА ПРОВІНЦІЇ І ВІЦЕПРОВІНЦІЇ
ГЕНЕРАЛЬНА КУРІЯ ЧСВВ В РИМІ
ВАСИЛІЯНСЬКИЙ ЧИН ЗА ЧАСІВ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
СУЧАСНИЙ СТАН ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ СВ. ЙОСАФАТА
СТАТУТ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ СВЯТОГО ЙОСАФАТА
Всі сторінки

ДОБРОМИЛЬСЬКА РЕФОРМА

Приготування до Реформи

Для віднови монашого життя у Василіянському Чині, потрібна була внутрішня реформа. Ще з 1870 р., Апостольський Престол робив для цього усі можливі старання.




12 травня 1882 р., в Апостольській Столиці був виданий лист Папи Льва ХІІІ «Singulare Praesidium», в якому містився перший нарис майбутніх Конституцій Василіянського Чину та викладено всю програму запланованої реформи Чину, починаючи її від Галицької Провінції. Між іншими, в листі були подані наступні пункти:

1. Проведення реформи віддати в руки Отців Єзуїтів та, з цією метою, щоб їм тимчасово віддати Добромильський монастир, яким вони мали тільки адмініструвати.

2. Новіціят мав бути лише один на всю Галичину, і можна було приймати до нього теж й кандидатів латинського обряду, не потребуючи навіть диспензи.

3. Новики мали виховуватися в дусі Св. Василія Великого і Св. Йосафата ти Митрополита Й. Рутського й вивчати всі церковні обряди та церемонії.

4. Отці Єзуїти мали опрацювати та приготувати нові Правила згідно з духом Св. Василія і Св. Йосафата.

5. Василіян на майбутнє виймалося з-під юрисдикції єпископів та митрополита й вони ставали безпосередньо залежні лише від Апостольського Престолу.

Цим листом було розпочато нову епоху не лише в Галицькій Провінції, але й в усьому Василіянському Чині, адже ним було розпочато Реформу, яка піднесла Чин з повного занепаду до нового розквіту.

Щоправда, з новиною про запровадження Реформи Василіянського Чину, виникла буря протестів серед галицького громадянства і навіть духовенства, зокрема, проти Отців Єзуїтів, яким було доручено її провести. Однак це не зупинило Апостольський Престол в його рішеннях щодо Реформи, ані також не зупинило виконавців цих рішень.




Початок і проведення Реформи

15 червня 1882 року відбувся Акт передачі Василіянського монастиря в Добромилі Отцям Єзуїтам для проведення Реформи. З цього дня й розпочалася знана Реформа, що взяла свою назву від монастиря, де проводилась – «Добромильська».

Проведення Реформи було доручено польським Єзуїтам, які в цій справі трудилися впродовж 22 років. Магістром Новиків був призначений о. К. Щепковскі.

Головним завданням Реформи, було виховання нових Василіянських ченців і священиків, які згодом мали взятися за релігійне піднесення українського народу й Церкви.

З початком Реформи, Отці Єзуїти не застали в Добромильському монастирі жодного кандидата і цілий тиждень були в ньому самі. Однак вже наступного 1883 року, усіх нових Василіян було 36: два Отці, 11 клириків на студіях, 16 клириків на Новіціяті і 7 братів-помічників.

Після закінчення шестимісячної кандидатури і Новіціяту, який тривав рік і шість тижнів, клірики складали перші обіти: послуху, чистоти і убожества, та переходили на дальші студії: один рік риторики, два роки філософії і два роки теології, яку потім, від 1895 р., продовжено на три-чотири роки. Гуманістичні студії у цьому періоді і риторику вивчали в Добромилі, філософію спочатку студіювали в Лаврові, а частково у Львові, а богословʼя в Кристинополі.

Крім того, в роках 1890-1897, десять Василіянських богословів доповнювали студії в Єзуїтській колегії у Кракові, а троє в Інсбруку.




Щороку, до Добромильської реформи долучалися інші Василіянські монастирі.

Першим з них, 25 квітня 1884 р., приступив Монастир Св. Онуфрія у Лаврові. Цього ж року, тут відкрито філософські студії для реформованих Василіян.

У 1887 р. до Реформи долучився Святоонуфріївський монастир у Львові.

У 1888 р., Реформовані Василіяни перебрали під своє управління Монастир Св. Юрія у Кристинополі, де було розміщено богословські студії для Ченців.

1891 р., до відновленого Реформою Чину долучився Монастир Різдва у Жовкві, а також прилучений до нього монастир у Крехові, який з 1897 р. став самостійним осередком і Новіціятським Осідком.

1893 р., до Реформи був залучений Монастир Хреста Господнього в Бучачі, де у 1911 р., реформовані Василіяни відкрили «Місійний інститут Св. Йосафата». А також з кожним роком були реформовані й інші Василіянські монастирі.


Андрей Шептицький серед перших реформованих Василіян. Добромиль 1882 р.


Плоди Реформи

Протягом 15 років, від 1882 до 1897 рр., монастирями управляли настоятелі з-поміж Отців Єзуїтів, поступово передаючи настоятельство новим Василіянам. Реформовані Василіяни не мали тоді свого Протоігумена, лише Генеральних візитаторів, якими були Провінціяли Єзуїтів з осідком у Кракові.

Щойно у 1897 р., приготовляючи передачу управи Чином самим Василіянам, створено першу Провінційну Курію, яка складалася з Єзуїтів та Василіян.

У 1897 р., всіх реформованих Василіян було 136: 46 отців, 40 клириків і 50 братів-помічників.

У 1904 р., їх було 173: 66 отців, 40 клириків і 67 братів-помічників.

18 квітня 1904 року, відбулося засідання Конгрегації Пропаганди, на якому вирішено звільнити Єзуїтів з проводу Василіянським Чином і передати його самим Василіянам, яких вони для цього завдання готували протягом 22 років. На засіданні Конгрегації вирішено теж проголосити листовні вибори за участю всіх професів-священиків.




В результаті цього голосування, на засіданні від 4 липня 1904 року, згадана Конгрегація назначила, а Папа Римський потвердив наступну Управу Василіянського Чину:

Протоігумен: о. Платонід Філяс ЧСВВ.

Консультори: о. Є. Маліцький, о. М. Лончина, о. Д. Ткачук.

Секретар: о. А. Калиш.

Всіх Єзуїтів, які трудилися для Добромильської Реформи, протягом 22 років (1882-1904) було 47 осіб: 32 священики, 2 клирики та 11 братів-помічників. По різних монастирях і на різних становищах, вони були одночасно і настоятелями і професорами.

Реформа, як писав тоді Протоігумен о. П. Філяс, «дала Чинові людей всією душею відданих праці, молитві і жертві, які люблять науку і чесноту і карність; людей, що люблять народ, Церкву і Бога».

 

Ієромонах Андрей Шептицький ЧСВВ


КОНСТИТУЦІЇ ЧИНУ СВ. ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО

Окрім здійснення Реформи Василіянського Чину, отцям із Товариства Ісусового було довірено також зредагувати нові Конституції Чину на основі Спільних правил митрополита Йосифа Рутського та проекту Гощанських Конституцій з 1772 року. Слідуючи за папськими вказівками, до цієї справи взявся о. Каспер Щепковскі, ТІ, який був Магістром Новиків у Добромильському монастирі.




Конгрегація Поширення Віри, перевіривши та виправивши їх, затвердила та видала в Римі 1896 року, у власній друкарні, нові Конституції під заголовком Constitutiones Congregationis Ruthenae Ordinis S. Basilii M. reformatae ad mentem Constitutionis SS.D.N.Leonis PP. XIII Singulare prаesidium.

Далі було видруковано Витяг цих Конституцій латинською мовою і українською: Витяг з Уставів Руского Згромадженя Чина Св. Василія В. зреформованого по мисли конституції Святійшого О. П. Льва ХІІІ (Жовква 1900).



Перша Василіянська Капітула, що відбулася після Добромильської реформи в Кристинопільському монастирі 1906 року, змінила деякі частини згаданих Конституцій і надіслала текст до Конгрегації Поширення Віри, яка під час кількох засідань (1907-1909) їх перевірила та виправила.

Святий папа Пій Х, 27 липня 1909 р., під час аудієнції, наданої кардиналові Антонієві Ґотті, тодішньому Префектові Конгрегації Поширення Віри, затвердив ці Конституції і в 1910 р. вони вийшли друком латинською мовою у василіянській друкарні в Жовкві під вищеподаним заголовком.

У 1924 році Конституції зреформованого Василіянського Чину були прийняті монастирями Закарпаття, а пізніше – Чехословаччини, Угорщини та Румунії (Блажської традиції), які приєдналися до Добромильської реформи.



 
@Mail.ru