Рік Св. Йосафата - 2015

Рік богопосвяченого життя

Помʼяник Провінції

Управа Провінції

Монастирі Провінції

Історія ЧСВВ

Рік Св. Василія Великого

Випадкове фото з галереї


о. Павло зачитує присягу
Перша Капітула відновл...
о. Павло зачитує прися...

Нам подобається...

Книжкові видання

Адреса Осідку Провінції

Подивитися на Яндекс.Картах

с. Малий Березний

вул. Центральна, 156

Великоберезнянський р-н.

Закарпатська обл. 89040, УКРАЇНА

Тел. (03135) 31-414

Тел./факс: (03135) 31-413

Ел. пошта: osbm.s.n@i.ua

 

Опитування

Чи подобається Вам сайт?
 

Вхід



Останні коментарі

Поділитися посиланням!

FacebookRSS Feed
Головна ІСТОРІЯ Історія Чину Історія Василіянського Чину Святого Йосафата - СТАТИСТИКА ВАСИЛІЯН І ЇХНІХ МОНАСТИРІВ В РОКАХ 1801-1826
Історія Василіянського Чину Святого Йосафата - СТАТИСТИКА ВАСИЛІЯН І ЇХНІХ МОНАСТИРІВ В РОКАХ 1801-1826 PDF Друк e-mail
ІСТОРІЯ - Історія Чину
П'ятниця, 28 березня 2014, 11:17
Головна статті
Історія Василіянського Чину Святого Йосафата
СВ. ВАСИЛІЙ ВЕЛИКИЙ
ПРАВИЛА СВ. ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО ДЛЯ МОНАХІВ
МОНАШЕ ЖИТТЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
БЕРЕСТЕЙСЬКА УНІЯ
СВЯТИЙ ЙОСАФАТ КУНЦЕВИЧ
ЙОСИФ ВЕЛЯМИН РУТСЬКИЙ
ОБʼЄДНАННЯ ПЕРШИХ ВАСИЛІЯНСЬКИХ МОНАСТИРІВ
ДІЯЛЬНІСТЬ ВАСИЛІЯН У XVII-XVIII ст.
ВАСИЛІЯНИ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ
СТАТИСТИКА ВАСИЛІЯН І ЇХНІХ МОНАСТИРІВ В РОКАХ 1801-1826
ХОЛМСЬКА ПРОВІНЦІЯ РІЗДВА МАТЕРІ БОЖОЇ
ВАСИЛІЯНСЬКИЙ ЧИН У АВСТРІЇ
ДОБРОМИЛЬСЬКА РЕФОРМА
ПОДІЛ ЧИНУ НА ПРОВІНЦІЇ І ВІЦЕПРОВІНЦІЇ
ГЕНЕРАЛЬНА КУРІЯ ЧСВВ В РИМІ
ВАСИЛІЯНСЬКИЙ ЧИН ЗА ЧАСІВ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
СУЧАСНИЙ СТАН ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ СВ. ЙОСАФАТА
СТАТУТ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ СВЯТОГО ЙОСАФАТА
Всі сторінки

СТАТИСТИКА ВАСИЛІЯН І ЇХНІХ МОНАСТИРІВ В РОКАХ 1801-1826

Згідно із звітом Протоархимандрита о. А. Фальковського, на початку 19 століття, у Василіянських Провінціях під Росією було 85 монастирів і 772 монахів.

Литовська Провінція у 1768 році нараховувала 48 монастирів і 394 монахів.

Білоруська Провінція в 1801 році нараховувала 14 монастирів і 104 ченців.

Руська Провінція мала 23 монастирі і 122 ченців, але 13 з тих монастирів залишилися без церков, які православні забрали для своїх парафій. В тому часі, чимало Василіян перейшли до Галичини і там служили по латинських парафіях.

Галицька Провінція в тому часі зазнала ще більших втрат, хоч і знаходилася в католицькій Австрії. В 1801 році, у Галичині було 26 монастирів та 200 монахів.

У 1826 році, в цілому Василіяни мали під Росією 83 монастирі та 688 монахів.

Цілий Василіянський Чин у 1826 році нараховував 103 монастирі і 787 ченців, крім тих, які знаходилися на Закарпатті.

Отже, від 1772 року, Василіянський Чин втратив 52 осідки та майже 450 ченців.


Карта Василіянських монастирів у 18 ст.


ЛІКВІДАЦІЯ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ ЗА ЦАРЯ МИКОЛИ І (1825-1839)

Перші два роки панування Миколи І пройшли для Василіянського Чину майже непомітно. В ці роки можна було проводити Провінційні Капітули у всіх трьох Провінціях та обирати Протоігуменів. Коли ж було прийняте остаточне рішення про ліквідацію Зʼєдиненої Церкви, перші удари впали саме на Василіянський Чин, який вважали найбільшою перешкодою до «воззʼєднання». Знищення Василіян мало на меті приготувати ліквідацію Зʼєднаної Цекви.


Вхід до Святотроїцького монастиря Отців Василіян у Вільні


Щоб найперше ослабити Василіянський Чин і придушити його вплив на народ і духовенство, було заплановано ввести в дію Проект Йосифа Сємашка, який містив наступні пункти:

1. Усунути з Чину всіх членів латинського обряду.

2. Зліквідувати монашу управу, а всі монастирі і монахів підчинити під юрисдикцію єпископів.

3. Звільнити всі семінарії від впливу Василіян, а над вихованням молодих Василіян повинна наглядати спеціально для цього утворена Духовна Колегія.

4. Число монастирів, яких тоді мало бути ще 83, зредукувати до 23.

9 жовтня 1827 року, царським указом заборонено Василіянам приймати до Чину кандидатів латинського обряду.

Врятувати Чин від повної ліквідації з усіх сил намагався Протоігумен Литовської Провінції о. Й. Жарський. Він здійснював поїздки до Петербургу, укладав угоди і вів переговори між царською владою та Чином.

Однак «діло касати Василіян», яке здійснював Й. Сємашко, вже було не спинити і монастирі поступово зачинялися, а ченців почали намовляти на перехід до православʼя. Для тих Василіян, які відмовлялися перейти на православʼя, в деяких монастирях утворили вʼязниці, а більш неподатливих висилали до монастиря в Курську.

Таким чином, по всій Російській імперії зʼявилися місця повільного конання і забутих могил Василіянських ченців.



 
@Mail.ru