Рік Св. Йосафата - 2015

Рік богопосвяченого життя

Помʼяник Провінції

Управа Провінції

Монастирі Провінції

Історія ЧСВВ

Рік Св. Василія Великого

Випадкове фото з галереї


Реколекційний центр Львівської Архієпархії -Брюховичі-3
Зустріч Блаженнішого С...
Реколекційний центр Ль...

Нам подобається...

Книжкові видання

Адреса Осідку Провінції

Подивитися на Яндекс.Картах

с. Малий Березний

вул. Центральна, 156

Великоберезнянський р-н.

Закарпатська обл. 89040, УКРАЇНА

Тел. (03135) 31-414

Тел./факс: (03135) 31-413

Ел. пошта: osbm.s.n@i.ua

 

Опитування

Чи подобається Вам сайт?
 

Вхід



Останні коментарі

Поділитися посиланням!

FacebookRSS Feed
Головна ОФІЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ Звернення і послання Слово Протоігумена в Навечір’я Різдва Христового
Слово Протоігумена в Навечір’я Різдва Христового PDF Друк e-mail
ОФІЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ - Звернення і послання
Середа, 07 січня 2015, 00:00

alt

З 6 на 7 січня 2015 року, після Великого Повечір’я, яке служилося в Малоберезнянському монастирі Отців Василіян, з нагоди Празника Різдва Христового, Протоігумен Провінції Святого Миколая, Отець Павло Райчинець ЧСВВ, звернувся до парафіян з різдвяним словом.

 

Дорогі Брати і Сестри у Христі! Христос Народився!

Щиросердечно вітаємо усіх вас з величним празником Різдва Христового!

 

Ісус сьогодні народжується між нами і Його народження в цей день є промовистим знаком для нас.

В Євангелії описується, що одного разу, фарисеї приступили до Ісуса, і спокушаючи Його, просили, щоб Він показав їм знак з неба.

А Ісус їм відповів: Цей рід хоче знаку з неба, але знаку йому не дасться, хіба що знак Йони. Як Йона був у нутрі кита три дні і три ночі, так Син чоловічий буде у лоні землі три дні і три ночі. (Пор. Мт. 12, 38-40).

Ми сьогодні також очікуємо від Ісуса знаку з неба. Для кожного з нас цей знак по-різному мав би виглядати. Один очікує одного знаку, інший – другого. Однак Божий прихід на цю землю і в наше життя, ми переважно очікуємо у виді чудесного знаку. І Господь нам сьогодні показує свій знак і свою присутність у цьому світі, хоча можливо не так, як нам хочеться.

Про знак Пророка Йони, який згадується в Євангелії, ми довідуємося з його життя. Зі Святого Письма ми знаємо, що пророк Йона отримав від Бога наказ вирушити до Ніневії – столиці Ассирійського царства і попередити її мешканців, що коли вони не покаються у своїх гріхах, то будуть покарані. Йона поділяючи ненависть своїх земляків до гнобителів, відмовився виконувати цей наказ. Він відплив на кораблі, надіючись у такий спосіб ухилитися від Божого поклику. Але Бог наслав сильну бурю і моряки довідавшись про причину Божого гніву та за порадою самого Йони, викинули його в море. Риба яка проковтнула Пророка (Йона 2, 1), викинула його на сушу, і він знову став віч-на-віч з Богом. Цього разу пророк виконав Божий наказ, закликав мешканців Ніневії до покаяння і вони навернулись.

Ісус, кажучи, що «як Йона був у нутрі кита три дні і три ночі, так Син чоловічий буде у лоні землі три дні і три ночі», мав на увазі свою смерть і воскресіння. Але цей знак, в певній мірі, міститься також і в Його народженні.

Христос народившись в цьому світі, немов би зійшов у лоно нашої землі. Він зійшов у серце нашого світу – іншими словами, зійшов у серце кожної людини.

Ми чекаємо від Бога сьогодні таких знаків, які б нас ні до чого не спонукали, а лише змінювали все довкола нас.

Ми висловлюємо одне одному чимало побажань в цей святковий час, і переважно всі ці побажання подібні на той знак, якого колись просили в Ісуса жителі Ізраїля.

Ми висловлюємо побажання, знаючи, що вони ніколи не збудуться, тому що мало хто хоче брати на себе відповідальність втілити їх у своє життя.

Ми лише бажаємо легкого і прекрасного, подібно як колись люди бажали знаку від Ісуса, але цього не стається. Тому що Христос дає нам лише один знак, який ми чомусь не завжди хочемо сприйняти. Він дає нам знак, що Сам народжується в наших людських істотах. А це змушує нас до дії, до духовного зростання і пізнання, до удосконалення себе самих і свого життя.

В багатьох людях, новонароджений Ісус так і залишився немовлям, тому що вони не дали Йому в собі рости, промовляти і поширювати свого Божого Духа. Ми святкуємо Христове Різдво, залишаючи потім Ісуса далеко від свого життя і на окраїні свого серця. Христос же народжується в нас, щоб в нас зростати і щоб ми зростали разом з Ним.

На Різдво Христове ми символічно відображаємо місце Божого народження – Вертеп. Біля народженого Ісуса, в першу чергу знаходяться Марія та Йосиф. Вони пригадують нам, як ми повинні жити з Богом, який народжується в наших серцях. Ми повинні любити Його, як батько і мати люблять своє дитя. Ми повинні берегти Бога в своєму серці і завжди турбуватися про Нього, як мати турбується про своє немовля. Ми повинні прислухатися до того, як Бог вимовляє свої перші слова до нас і докладати всіх зусиль, щоб цей Бог говорив до нас.

Батьки вчать своїх дітей говорити, ходити, діяти, дозрівати і тому подібне. Так само і ми повинні дбати, щоб Бог говорив в нас, ходив в наших кроках і діяв у наших вчинках та мислив у наших думках. Бог народився, щоб стати частиною нашого життя, а не лише звичайною згадкою раз в рік.

В житті багатьох людей, Бог є неначе тою дитиною, яка опинилася в сиротинці, бо вони не схотіли її ростити. Ми також не раз віддаємо Бога до сиротинця, бо відмовляємося Його ростити в собі. Не хочемо брати на себе відповідальність за Боже народження в нашому житті. А якраз відповідальності вимагає від нас Різдво Христове.

Бог народився, але чи ми прийняли Його в своє життя, чи може залишили десь далеко від себе, або віддали легковажно. Церкви сьогодні якраз схожі на ті сиротинці. В кожному храмі живе Господь, але в багатьох церквах Бог є покинутий людськими серцями.

Християни часто відвідують Бога в церкві, але там Його потім і залишають. А Бог хоче піти з церкви разом з кожним із нас, до наших домівок і жити з нами. Він хоче, щоб ми жили також Ним кожен день свого життя.

Різдво Христове – це великий Божий знак для нас. Спробуймо перейнятися цим знаком і пошукати відповіді, що цей знак сьогодні мені говорить. Спробуймо сьогодні піти з цим знаком додому. Розмістімо Різдво Христове в своєму житті, а не обмежуймо Його лише до церкви.

Нехай Боже народження не буде лише символічною подією, яку ми відображаємо ставлячи шопки. Нехай воно буде в центрі нашого життя і в центрі нас самих.

Живімо цим Божим народженням і ростімо в собі новонародженого Христа, щоб Він став нашою Дорогою, Правдою і Життям.

о. Павло Райчинець ЧСВВ

Протоігумен

Різдво Христове

2015 рік Божий

 

 
@Mail.ru